ќргани центральноњ влади ”Ќ– доби ƒиректор≥њ



Оплатить




«ћ≤—“
¬—“”ѕ
          –ќ«ƒ≤Ћ ≤. ƒиректор≥€ €к орган верховноњ влади
1.1.     ”творенн€ ƒиректор≥њ
1.2. «овн≥шньо-пол≥тична д≥€льн≥сть
–ќ«ƒ≤Ћ ≤≤. —проба створенн€ орган≥в законодавчоњ влади
2.1.    ѕроекти створенн€ законодавчих орган≥в
2.2. ѕочаток законодавчоњ д≥€льност≥                                  2.3.   «аконодавство
–ќ«ƒ≤Ћ III. –ада народних м≥н≥стр≥в – €к орган виконавчоњ  влади
3.1. «агальний стан виконавчоњ влади
                                 3.2. ‘ункц≥њ –ади народних м≥н≥стр≥в 27
                                 3.3. ѕор€док формуванн€ ур€ду 30
                                 3.4. ¬иконавча влада на м≥сц€х 33
        ¬»—Ќќ¬ » 35
        —ѕ»—ќ  ¬» ќ–»—“јЌќѓ Ћ≤“≈–ј“”–» 37















¬—“”ѕ

   ” травн≥ 1918 р. парт≥њ просоц≥ал≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ утворили опозиц≥йний гетьманов≥ ”крањнський нац≥онально-державний союз (з серпн€ ”крањнський нац≥ональний союз). 13 листопада на таЇмному зас≥данн≥ ц≥Їњ орган≥зац≥њ розгл€далос€ питанн€ про збройний виступ проти ѕ. —коропадського. Ѕуло вир≥шено не посп≥шати з в≥дновленн€м ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки, а визначити оптимальну форму державного правл≥нн€ п≥сл€ перемоги повстанн€. ƒл€ кер≥вництва виступом обрали тимчасовий верховний орган ”Ќ– — ƒиректор≥ю — у склад≥ ¬. ¬инниченка (голова), —. ѕетлюри, ‘. Ўвец€, ќ. јндр≥-Ївського, ј. ћакаренка. ѕроголошений наступного дн€ гетьманом курс на федеративний союз з неб≥льшовицькою –ос≥Їю прискорив розвиток под≥й.
ѕ≥сл€ розгрому п≥д ћотовил≥вкою (18 листопада 1918 р.) найб≥льш боЇздатних сил гетьмана питанн€ про владу було вир≥шене: на початку грудн€ арм≥€ ”Ќ– контролювала майже всю територ≥ю ”крањни. ѕроте вже через п≥втора м≥с€ц€ вона змушена була п≥д ударами збройних формувань рад€нськоњ –ос≥њ залишити украњнську столицю. « цього моменту дл€ ƒиректор≥њ розпочинаЇтьс€ пер≥од пол≥тичноњ нестаб≥льност≥, жорсткоњ боротьби за владу, безусп≥шних пошук≥в над≥йноњ зовн≥шньоњ та внутр≥шньоњ п≥дтримки, неск≥нченних перењзд≥в, пер≥одичних реорган≥зац≥й та кардинальних зм≥н оф≥ц≥йноњ пол≥тичноњ л≥н≥њ. ѕрот€гом свого ≥снуванн€ ƒиректор≥€ поступово еволюц≥он≥зувала до диктатури в≥йськових на чол≥ з —. ѕетлюрою.
    ѕрих≥д ƒиректор≥њ до влади був забезпечений вдало вибраним моментом дл€ атаки на гетьманський режим, адже саме в середин≥ листопада 1918 р. ѕ. —коропадський т≥льки-но лишивс€ без п≥дтримки Ќ≥меччини, €ка потерп≥ла поразку у в≥йн≥, в≥дмовивс€ в≥д державноњ незалежност≥ ”крањни та проголосив непопул€рний пророс≥йський курс. ”м≥ло нейтрал≥зувавши н≥мц≥в, перет€гнувши на св≥й б≥к значну частину гетьманських в≥йськ, проголосивши попул€рн≥ в народ≥ гасла, ƒиректор≥€ забезпечила соб≥ перемогу.
ћетою даного досл≥дженн€ Ї досл≥дити систему орган≥в центральноњ влади ”Ќ– доби ƒиректор≥њ.  
јктуальн≥сть даного досл≥дженн€ пол€гаЇ у тому, що  ”Ќ– доби ƒиректор≥њ заклала основи украњнськоњ державност≥. ƒос€гненн€ ”Ќ– у законодавч≥й та економ≥чн≥й сфер≥ Ї вадливими дл€ розум≥нн€  розвитку та непереривност≥ державотворчого  процесу.
ѕредметом досл≥дженн€ Ї система орган≥в центральноњ влади ”Ќ– доби ƒиректор≥њ.
ќб'Їктом досл≥дженн€ Ї ƒиректор≥€ €к орган верховноњ влади другоњ ”Ќ–.
ѕри написанн≥ даноњ роботи ми ставили так≥ завданн€:
•    ƒосл≥дити законодавчу д≥€льн≥сть ƒиректор≥њ;
•    ѕроанал≥зувати процес створенн€ орган≥в законодавчоњ та виконавчоњ влади.
             ƒана робота складаЇтьс€ з вступу, трьох розд≥л≥в, висновк≥в та списку використаноњ л≥тератури.
   ќпозиц≥€ ѕ. —коропадському складалас€ з пол≥тичних угруповань, €к≥ мали р≥зн≥ ≥нтереси, пр≥оритети та ор≥Їнтац≥њ. „астково саме цим по€снюютьс€ неч≥тк≥сть програмних засад, суперечлив≥сть та недалекогл€дн≥сть внутр≥шньоњ пол≥тики ƒиректор≥њ. 8 с≥чн€ 1919 р. було проголошено л≥кв≥дац≥ю приватноњ власност≥ на землю, але в руках заможних сел€н перебували д≥л€нки площею до 15 дес€тин земл≥, а власн≥сть польських, австр≥йських та н≥мецьких пом≥щик≥в лишалас€ недоторканою. ¬≥дсутн≥сть визначених строк≥в аграрного реформуванн€, брак адм≥н≥стративного апарату дл€ його зд≥йсненн€ посилювали соц≥альне напруженн€ та невизначен≥сть ситуац≥њ. Ќе спри€ли консол≥дац≥њ сусп≥льства ≥ хвил€ арешт≥в, ≥ безрозб≥рливе закритт€ утворених за гетьмана установ, заборона вживанн€ рос≥йськоњ мови ≥ позбавленн€ пол≥тичних прав ус≥Їњ ≥нтел≥генц≥њ. ¬насл≥док цього ƒиректор≥€ залишилас€ без п≥дтримки сел€н ≥ нац≥ональних меншин та допомоги квал≥ф≥кованих кадр≥в, њњ влада суттЇво послаблювалас€ ≥ в≥дсутн≥стю ч≥ткоњ модел≥ державотворенн€. Ќа цю роль тод≥ претендували три форми сусп≥льноњ орган≥зац≥њ: парламентська республ≥ка, республ≥ка –ад та в≥йськова диктатура. «а час свого ≥снуванн€ ƒиректор≥€ т≥Їю чи ≥ншою м≥рою апробувала кожну з цих моделей, але обрала в≥йськову диктатуру. √рудневий 1918 р. “рудовий конгрес був покликаний виконати роль ”становчих збор≥в ≥ визначити форму державноњ влади в ”крањн≥. ¬раховуючи ускладненн€ воЇнно-пол≥тичноњ ситуац≥њ, в≥н тимчасово в≥ддав усю повноту влади ƒиректор≥њ, €ка надал≥ п≥д тиском обставин перетворилас€ на особисту диктатуру —. ѕетлюри.
   ≈лемент дезорган≥зац≥њ вносило й особисте протисто€нн€ л≥дер≥в, в≥дсутн≥сть Їдност≥ щодо першочергових завдань та пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ
   ћ≥ж тим час вир≥шального вибору ор≥Їнтац≥њ дл€ ƒиректор≥њ наближавс€, адже поваленн€ гетьманату та в≥дновленн€ ”Ќ– зовс≥м не означали, що припинилас€ боротьба р≥зних сил за ”крањну ≥ на теренах ”крањни. –ад€нська –ос≥€ не полишала думки про встановленн€ свого контролю над таким стратег≥чно важливим дл€ њњ життЇд≥€льност≥ рег≥оном. ≤ знову, €к у попередн≥й пер≥од, було обрано модель в≥йни з використанн€м своЇр≥дного «тро€нського кон€» — наприк≥нц≥ листопада 1918 р. у  урську п≥д патронатом –аднаркому –—‘–– утворивс€ “имчасовий роб≥тничо-сел€нський ур€д ”крањни на чол≥ з √. ѕ'€таковим.
   ÷≥ дипломатичн≥ маневри розв'€зали руки –аднаркомов≥ –—‘––, створили спри€тлив≥ умови дл€ вторгненн€ рад€нських в≥йськ в ”крањну. ¬оно супроводжувалос€ вибухами роб≥тничих повстань у м≥стах та актив≥зац≥Їю отаманщини в с≥льськ≥й м≥сцевост≥. ¬с≥ спроби ƒиректор≥њ зупинити агрес≥ю дипломатичним шл€хом були марними. Ќоти протесту ур€ду ”Ќ– розбивалис€ об безапел€ц≥йн≥сть –аднаркому, €кий за€вив, що «н≥€кого в≥йська –ос≥йськоњ —оц≥ал≥стичноњ ‘едеративноњ –ад€нськоњ –еспубл≥ки в ”крањн≥ немаЇ. ¬оЇнна акц≥€ на украњнськ≥й територ≥њ в цей момент проводитьс€ пом≥ж в≥йськом ƒиректор≥њ ≥ в≥йськами ”крањнського рад€нського ур€ду, €кий Ї ц≥лком незалежним». ¬ичерпавши вс≥ можливост≥ дипломатичного впливу на –аднарком, ƒиректор≥€ була змушена 16 с≥чн€ 1919 р. оф≥ц≥йно оголосити стан в≥йни з –—‘––. “им часом рад€нськ≥ в≥йська дедал≥ б≥льше заглиблювалис€ в украњнську територ≥ю, ведучи водночас наступ на ѕолтаву,  атеринослав ≥ ƒонбас. њхн€ загальна чисельн≥сть була пор≥вн€но незначною, але вони спиралис€ на п≥дтримку б≥льшовицького партизанського руху.  р≥м того, на ситуац≥ю в ”крањн≥ у цей час суттЇво впливав розкв≥т отаманщини.   ќпинившись у критичн≥й ситуац≥њ, ƒиректор≥€ намагалас€ низкою дипломатичних крок≥в  вивести державу з пол≥тичноњ ≥зол€ц≥њ, знайти засоби дл€ зм≥цненн€ власних дипломатичних, ф≥нансових та воЇнних позиц≥й. ѕроте ц≥ кроки були безусп≥шними. Ѕезперспективним ви€вивс€ курс на союз з јнтантою, €ка робила ставку на в≥дновленн€ «единоњ ≥ неделимой» неб≥льшовицькоњ ¬еликоњ –ос≥њ, а отже, на п≥дтримку ƒобровольчоњ арм≥њ. «а цих обставин ”Ќ– ц≥кавила јнтанту лише т≥Їю м≥рою, €кою њњ можна було використати в боротьб≥ з б≥льшовиками Ќе виправдав спод≥вань ≥ акт возз'Їднанн€, €кий значною м≥рою мав формальний характер, адже €к ”Ќ–, так ≥ «”Ќ– не мали реальних сил, щоб посилити ≥нтеграц≥ю та боронити свою державн≥сть, до того ж м≥ж двома республ≥ками ≥снували суттЇв≥ розб≥жност≥ в пол≥тичних позиц≥€х та ор≥Їнтац≥њ на м≥жнародн≥й арен≥.
   ” ход≥ збройного протисто€нн€ дедал≥ очевидн≥шою ставала ще одна слабка сторона ƒиректор≥њ — погано п≥дготовлена та орган≥зована «тануча майже на очах» арм≥€. —творена в короткий час ≥з р≥зних за досв≥дом та пол≥тичною ор≥Їнтац≥Їю сил, ц€ арм≥€ не могла бути н≥ м≥цною, н≥ боЇздатною. Ќедарма один ≥з сучасник≥в ≥рон≥чно, але досить влучно њњ назвав «≥мпров≥зованою арм≥Їю».  р≥м вказаних фактор≥в, у њњ подальшому розвал≥ значну роль в≥д≥грали нестача матер≥ального постачанн€ та озброЇнн€, недостатнЇ ф≥нансуванн€, незадов≥льний сан≥тарний стан тощо.




Оплатить

 
 
 
 
–Ї—Г–њ–Є—В—М –і–Є–њ–ї–Њ–Љ –≤ –Ш—А–Ї—Г—В—Б–Ї–µ